Чому збереження самосійних лісів у Карпатах – не завжди добра ідея

Йдеться про самосійні ліси Карпат.

Традиційне сільське господарство занепадає . Худоби в мешканців сіл практично не залишилось, а території, що раніше викошувались та випасались, активно заростають лісом. Зараз їм пропонують надати статус “лісів” та перевести їх у Державний лісовий Фонд.

•  ліси відіграють важливу роль в очищенні та акумулюванні води, утримують вуглець, надають чисельні екосистемні послуги,
• вони важливі для глобального та регіонального клімату, збереження біорізноманіття та стабільності водного басейну.
• ліси, зокрема, в Карпатах, активно вирубують. А тут вони виросли самі.
• лісів в Україні надто мало і цей показник треба збільшувати.

Тож, все здавалось би: бери та зберігай! Але НІ.

Лісистість у різних природних зонах різна. Якщо у Східних та Південних областях України вона може складати всього 5%, то в Карпатах – на окремих територіях 60%. І цей показник не є недостатнім. Проблема із лісами в Карпатах полягає не у тому, що їх надто мало, а у часто варварському поводженні із лісами, низькій якості лісових доріг та низькій частці старовікових лісів. Трелювання та перевезення деревини водними шляхами призводить до довготривалих наслідків із нестачею води та рибних ресурсів у річковому басейні.

Карпати – це не лише гори, смереки та ведмеді. Це також люди. Розвиток Карпат тримався на людях, що поважали природу. Втрата традиційного господарства означатиме зникнення цілого пласту нашої національної культури.

Самосійні ліси не виросли на абстрактній території десь у космосі. Це землі місцевих громад, що впродовж багатьох століть використовувались для ведення традиційного господарства. Так, зараз вони тимчасово не використовуються для випасання та викошування, садів чи бджолярства. Але якщо сьогодні колишні пасовища перевести у землі лісфонду – це означатиме, що місцеві сільські громади втратять можливість для розвитку та відродження традиційного господарювання назавжди.

Село без інших видів господарства, оточене тільки лісом, а також порубаним лісом не матиме перспектив.

Мозаїчна структура ландшафту Карпат, до складу якого входить річка, випасувані та викошувані луки, села із садами та різновіковий ліс – є оптимальним з метою збереження як культурної та природної спадщини Карпат.

Зараз стан більшості самосійних лісів є катастрофічним, оскільки вони отримали статус “нічийних”. Місцева громада не турбується про такі території. Власне представники місцевих громад приїжджають на таку територію з метою заготівлі дров, перетворюючи її у зруйнований та порубаний ліс. Господарювання на цій території є власне відповідальність громад, як й дотримання чистоти прибережної зони річки та її збереження.

Ми можемо і повинні спонукати місцеві громади ставитись до нашої спільної природної спадщини – Карпатських гір, більш відповідально та цивілізовано. Але ми не маємо жодного права викреслювати їх із рівняння.

Виживання величезної кількості червонокнижних видів залежить від наявності післялісових лук. Біля двох десятків видів орхідей, види дзвоників, сон трави) не виживуть в лісі. Їм необхідні незаліснені території, де проводять випасання та викошування.

Яскравим прикладом того, як види зникають, коли лука перетворюється у ліс є Долина нарцисів. Наша організація, спільно із Карпатським біосферним заповідником та за підтримки EOCA European Outdoor Conservation Association та ORTOVOXпрацює, щоб налагодити в Долині стабільну модель викошування та випасання. Якщо тут замість луки виросте ліс – із унікального природного локалітету нарцису вузьколистого, де також зростають десятки інших червонокнижних видів, долина перетвориться на малоцінний молодий ліс, а рідкісні види буде втрачено.

Власне якнайшвидше введення у дію Оселищної та Пташиної Директив ЄС дасть можливість ефективно охороняти природу шляхом менеджменту, часом це випасання та викошування проходитиме у певний період часу, коли насіння рідкісного виду дозріло.

Ні, ми так не вважаємо. Це потрібно детально аналізувати та приймати рішення локально із місцевими громадами. Війна значно підвищить площі таких територій поза межами Карпат у зоні визволення. Проте у межах Карпат такі території повинні бути скоріше винятками, ніж правилами.

Закликаємо відмовитись від бездумного бажання перевести усі самосійні ліси в Державний лісовий фонд.

Натомість, держава мусить врешті звернути увагу та почати підтримку традиційного господарювання в Карпатах, підтримки туризму, садівництва та фермерства з метою виробництва сирів, мяса та молока. Мозаїчна структура ландшафту допоможе оптимально використовувати людські та природні ресурси.

Якщо ми втратимо традиційне господарювання в Карпатах – ми втратимо не лише цілий пласт нашої культури, але і величезну кількість рідкісних видів, які залежать від нього. Це єдиний шлях збереження Карпат.