Досвід роботи «Дунайсько-Карпатської Програми» останніх років щодо пошуку і надання охоронного режиму пралісам, квазіпралісам і природним лісам засвідчив, що прийняття таких рішень потребує доброї волі і розуміння природоохоронної специфіки на різних рівнях. Це і рівень обласних управлінь лісового та мисливського господарства, і рівень – окремих лісогосподарських підприємств.
Сьогодні створення природно-заповідних територій місцевого значення відбувається на обласному рівні.
У переважній більшості випадків, власне встановлення меж, запровадження охоронного режиму, і встановлення статусу природоохоронної лісової території відбувається у держлісгоспі. А далі – погодження на обласному рівні. Хотілось би відзначити, що, зокрема, на Львівщині, більшість керівників лісогосподарських підприємств ставляться до створення природоохоронних лісових об’єктів хоча й без особливого ентузіазму, проте з розумінням. Результатом співпраці є вихід у ліс, дискусії і, в решті-решт, прийняття рішень. Часто тільки у лісі вдається переконати відповідну посадову особу у тому, що природоохоронна складова у конкретному випадку важливіша за прибуток від вирубування деревини. Умовно кажучи, на місці видно не лише метри кубічні деревини і цифри отриманого прибутку, але й сам ліс, його природоохоронну, естетичну, наукову та лісовідновлюючу цінність.
Згідно законодавства, первинне погодження створення природно-заповідних об’єктів відбувається на рівні постійного лісокористувача. Сьогодні це держлісгосп. У випадку обєднання лісгоспів – таке погодження відбуватиметься у Києві. Наслідками такого рішення може стати ускладнення процедури, нерозуміння проблематики конкретного об’єкта і, як результат, уповільнення процесів заповідання, і як наслідок – втрату ряду цінних об’єктів внаслідок вирубування.

Іншою проблемою – є так зване «розмивання» відповідальності за діяння посадових осіб держлісгоспів за незаконну діяльність щодо рубок, дотримання режимів охорони рослинного і тваринного світу. Власне – передача документації, заміна посадових осіб, скорочення посад, зміни у земельній документації, представництва у судах можуть призвести до того, що винні у зловживаннях та злочинах, зокрема, і під час війни, просто уникнуть відповідальності.

Є проблеми із земельними питаннями. Укрупнення лісгоспів, котрі відбулися нещодавно, вже призвели до додаткових витрат на переоформлення земельних документів. А це не тільки відволікає працівників від основної роботи, але й лягає додатковим фінансовим тягарем на підприємства. Крім того, у пресі були повідомлення про те, що під час таких маніпуляцій відбувались дії щодо незаконної приватизації лісових земель.

На сьогодні практично всі заходи із охорони природи у лісах здійснюються за рахунок держлісгоспів з використанням коштів, отриманих від господарської діяльності. Навіть сьогодні є проблеми із фінансуванням заходів охорони. Якщо ж такі кошти будуть накопичуватись і виділятись на центральному рівні без розуміння місцевих особливостей, то можна очікувати ускладнення ситуації, і відповідно, практичну відмову від заповідання на місцевому рівні.

П Лісовому господарству України було запропоновано кілька моделей розвитку. Чи не найбільшу підтримку отримала так звана “польська” модель, котра досить прихильно сприймалась і лісівниками, і природоохоронною спільнотою. Були здійснені певні кроки до запровадження її в Україні. Крім цього, реалізація міжнародних проєктів з метою реформування лісового господарства України (проєкти FLEG та FLEG 2), що фінансувалися ЄС, дали можливість накопили велику кількість аналітичного матеріалу. І різкий розворот від неї без будь-якої переконливої аргументації на користь об’єднання «Ліси України» може призвести лише до чергового безладу і у лісовій, і у природоохоронній галузях. А у безладі, як відомо, захищати інтереси суспільства і природи, а також країни – набагато складніше. Це не допоможе наблизити підприємства галузі до стандартів кандидата у члени ЄС.
Узагальнюючи сказане, доцільніше хоч раз довести до успішного завершення почате, а не розхитувати і розвертати галузь (особливо у час війни) відповідно до бажань та приватних інтересів окремих груп впливу у державі.