“Atak”: what a unique forest on the banks of the Borzhava

The “Atak” tract in the Beregivu region is a unique place on the banks of the Borzhava River. If usually old large trees grow 50 or more meters apart, here they grow very close, forming majestic columns at a distance of 10-20 meters from each other, they do not compete with each other for moisture and food. The river brings enough sustenance.

The age of oaks and ash trees here reaches 150-350 years, their height is more than 40 meters, and the diameter of individual trees is 1.5 meters.

The head of our organization, Bohdan Prots, has been exploring the Atak Tract for many years and calls it the Valley of the Giants.

But the unique floodplain forest in the protected tract “Atak” was preserved only on a small patch of about 50 hectares – on the territory that was bequeathed. Already several hundred meters from the same giant trees, only stumps remained.

20 років тому на Закарпатській низовині таких унікальних старовікових лісів як деревостани “Атаку” було понад 2 000 га, дотепер збереглись не більше десятої частини. 

В Карпатах досі маємо ще кілька десятків  тисяч гектарів старовікових лісів , здебільшого вздовж гірських хребтів. Але з кожним роком їх площа зменшується. Причина – вирубки, оскільки багато з них досі не отримали офіційного статусу “Пралісова пам’ятка природи”. Такі ліси можуть зрубати будь-якої миті, якщо побудують дороги для вивозу деревени. 

Якщо на Львівщині, хоч іноді надто повільно, та все ж вдалося надати статус “Пралісова пам’ятка природи” близько 90% найціннішим лісам, то на Закарпатті та особливо на Франківщині – ситуація критична із часткою незбережених пралісів. 

Вже тривало обласна рада на Закарпатті блокує надання статусу “пралісова пам’ятка природи” тисячам гектарів цінних лісів. Значна частина лісгоспів на Івано-Франківщині та на Закарпатті пасивно або активно саботує реалізацію закону про збереження пралісів. Міндовкілля не надто переймається охороною пралісів, вбачаючи у них “перестиглий ресурс” хоча має унікальну можливість, адже напряму контролює лісгоспи. Усе це призводить до того, що десятки тисяч гектарів старовікових лісів впродовж останніх років вже пішли “під пилу”. А ще десятки тисяч гектарів можуть бути зрубаними вже протягом наступних кількох років, адже, вони в документах лісівників позначені не як “пралісова пам’ятка природи” (якими вони мали б бути згідно із законом та якими вони по факту є! ), а як “перестійний ліс”. 

Чи збережемо ми найцінніші старовікові ліси України їх для наступних поколінь? Великою мірою це залежить і від того, як швидко ми зможемо захистити їх надавши охоронний статус.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО “Дунайсько-Карпатська Програма” і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

#наша_природна_спадщина

#праліси_України

#праліси_Карпат