Заява природоохоронних громадських організацій щодо ініціативи Міндовкілля з реформи природно-заповідного фонду
За оцінкою Європейської Комісії, Україна наразі перебуває на ранній стадії євроінтеграції – acquis communautaire, зокрема у сфері охорони довкілля та адаптації до змін клімату. По суті, Україна отримала одиницю по п’ятибальній системі оцінювання від Єврокомісії, яка наголосила на необхідності впровадження вимог Оселищної директиви ЄС та створення належної системи управління природоохоронними територіями. Залишаються не виконаними вимоги Угоди з ЄС щодо імплементації Пташиної директиви, Бернської конвенції тощо.
Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України був оприлюднений законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності управління природоохоронними територіями та об’єктами природно-заповідного фонду». Він визначається міністерством як частина євроінтеграційних намірів. Проте цей законопроєкт створює колізії у чинному законодавстві, корупційні ризики у частині використання природних ресурсів та земель ПЗФ. Все це суперечить принципам зеленої відбудови України, які були неодноразово задекларовані усіма зацікавленими сторонами процесу.
Основні ризики, які несе за собою законопроєкт:
Корупційна небезпека
Запропонована процедура ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха містить значні корупційні ризики, оскільки зобов’язує використати природний ресурс без будь-якого дозвільного документу, а вже постфактум оформлювати відповідні документи.
Видача дозволів та погодження лімітів не передбачає участі громадськості. Також не передбачено публікацію дозволів та лімітів в офіційних базах відкритих даних на сайті дозвільних органів. Такі законодавчі ініціативи створюють суттєві корупційні ризики і порушують ст. 6 Оргуської конвенції.
Створення однієї спеціальної адміністрації на декілька установ природно-заповідного фонду унеможливлює оперативне реагування на порушення природоохоронного законодавства та посилить корупційні ризики через неврегульованість питання юридичної відповідальності.
Непрозорість. Порушення процесуальних екологічних прав людини і громадянина
При загальній тенденції до відкритості даних в Україні та світі, Міндовкілля запропонувало зробити доступ до Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду закритим і платним. Це, спільно із закритістю процесу видачі дозволів та погодження лімітів, суттєво звужує права громадськості на доступ до екологічної інформації та порушує Оргуську конвенцію і розвертає Україну в протилежний бік від acquis communautaire.
Некомпетентність та непрофесійність
Усунення Національної Академії Наук України від координації наукової діяльності на заповідних територіях та ведення Червоної книги України демонструє абсолютне нерозуміння ініціаторами таких змін значення наукового підходу, кращих практик і технологій до якісного управління державою та її ресурсами, ролі науки, інновацій та діджиталізації у формуванні політики розвинутих демократичних країн. Звернення з аналогічною позицією розміщене також на порталі НАН України;
Зменшення фінансування через скорочення фінансових механізмів управління територіями та об’єктами ПЗФ.
Замість розробки нових механізмів фінансування національних природних парків та заповідників, які сьогодні значно недофінансовані, законопроєктом запропоновано ліквідувати можливість користуватися установам природно-заповідного фонду спеціальними екологічними фондами. Таке рішення звузить можливості фінансування післявоєнного відновлення природоохоронних територій чи ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій та природних катастроф. Окрім того, така ініціатива може призвести до бюджетних колізії
зміни до процедури створення нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду призведуть від значного сповільнення до повної зупинки цього процесу в Україні, оскільки вартість проєктів такого створення збільшиться в сотні разів.
Враховуючи усі ризики, відповідний проєкт закону створює низку колізій в чинному законодавстві, звужує екологічні права громадян, створює нову корупційну небезпеку та погіршує і без того недосконалу систему управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду.
Тому природоохоронні громадські організації вимагають:
призупинити роботу Міндовкілля над законопроєктом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності управління природоохоронними територіями та об’єктами природно-заповідного фонду» до моменту виправлення критичних недопрацювань;
реформувати систему управління природоохоронними територіями та впровадити вимоги Оселищної і Пташиної директив ЄС у національне законодавство відповідно до угоди про асоціацію з ЄС та Європейським зеленим курсом;
розробити Національну стратегію збереження біорізноманіття до 2030 року відповідно до цілей Глобальної рамкової програми з біорізноманіття стосовно збільшення площ природоохоронних територій, відновлення природи, зупинки вимирання видів, контролю за інвазійними видами та належної оцінки внеску природи у добробут людей;
забезпечити прозорість, підзвітність та участь громадськості в процесі прийняття рішень, особливо під час війни та період післявоєнного відновлення.
Розуміючи, що органи державної влади, зокрема і Міндовкілля, обмежені у матеріально-технічних, експертних та часових ресурсах в умовах зовнішньої агресії, вважаємо, що якісно організувати роботу над такими комплексним стратегічними питаннями можливо лише після створення центрального органу виконавчої влади, який буде забезпечувати реалізацію державної політики у сфері природно-заповідного фонду та збереження біорізноманіття.
Громадська спілка «Всесвітній фонд природи Україна», WWF-Україна
WWF-УкраїнаГромадська організація Національний екологічний центр України
Міжнародний фонд захисту тварин (IFAW)
Громадська організація “Центр екологічних ініціатив “Екодія”
ЕкодіяКиївський еколого-культурний центр
Громадська Організація “Рівайлдінг Україна”
Громадська організація “Українське товариство охорони птахів”, BirdLife Ukraine
