Петро Петрів, житель Кам’янки:
“Звіра багато було, коли ходив тим лісом. То я перейду кілометрів п’ять, поки туда вийду на верх, то я міг 3-4 рази як не оленя то козулю, то кабана дикого зустріти”.
Дістатися сюди непросто. Давні ліси – високо в горах. Дорогу нам показують головний лісничий Сколівського лісгоспу і представник наукової громадської організації, яка й виявила ці насадження.
Зелемянкійський хребет ми бачимо, гори який на даний час в тумані там розташована основна площа старовікових насаджень. Проїжджаємо місцеву річку Кам’янку.
Піднімаємося кам’янистою дорогою в гори. Із кожним десятком метрів вона стає дедалі вужчою та непроїзною для авто. Раніше цими шляхами місцеві на конях возили дерево та водили випасати овець. Врешті-решт дорога закінчується.
Проїхати на машині ми не можемо. Тут немає дороги. До пралісів залишилося менше ніж кілометр, тож далі йдемо пішки.
20 хвилин глиняними стежками вгору і ми на місці. Дерева тут ростуть хаотично. Більшості з них по 150 років. Частина – на межі відмирання.
Ігор Скольський, науковець, експерт з ведення лісового господарства ГО “Дунайсько-Карпатська Програма”:
“Він досить є грубим, якщо бачите я його практично не можу обійняти”.
На землі – десятки повалених, уже відмерлих дерев. Їхні стовбури вкриті рідкісними мохами. На них ростуть молоді саджанці.
Ігор Скольський:
“Це остання фаза розкладу, якщо ви бачите, то вона от це розкладається і на ній утворюються молоді породи,вже йде молоде поновлення, клен явір, яличка”.
Також на мертвій деревині ростуть унікальні червонокнижні коралоподібні гриби. Їхня вага сягає до п’яти кілограмів. Лісники зізнаються – і гадки не мали, що насадження є унікальними.
Василь Дмитрів, головний лісничий ДП “Сколівський лісгосп”:
“Виділення квазіпралісів якраз підвищує статус цього лісу, тут взагалі буде заборонено будь-яку діяльність і окрім того буде виділена буферна зона в межах двох висотів дерев.”