Під час польових досліджень ми побачили, що залежно від території від 50 до 75% шлюзів були розграбовані повністю або частково.
З одного боку, це позитивна новина. Адже після того, як зі шлюзів зрізали металеві частини, багато річок знову стали прохідними для риби та інших водних організмів. Там, де існували штучні бар’єри, вода знову отримала можливість вільно текти .
Однак ситуація не завжди однозначна. Під час експедицій ми виявили шлюзи, де металеві механізми були зрізані лише частково. Після крадіжки важкі конструкції впали в русло річки та тепер частково перекривають його. У таких місцях вода застоюється, перегрівається й починається евтрофікація — вода починає «цвісти» через збільшення кількості водоростей. Такі споруди потрібно демонтувати, щоб відновити природний рух води.
Є й інша проблема. Багато розграбованих шлюзів розташовані не на самих річках, а на меліоративних каналах. У посушливі роки саме вони могли б допомагати регулювати рівень води та затримувати її в ландшафті. Тепер такої можливості немає — вода безперешкодно залишає територію, а осушені болота й торфовища ще швидше пересихають.
Водночас занедбані меліоративні канали, які поступово заростають природною рослинністю🎋🌾 , часто стають союзниками природи. Мул та рослини сповільнюють течію, затримують воду й зменшують наслідки масштабної меліорації минулого століття.
Саме тому універсального рішення не існує.
Кожну ділянку потрібно аналізувати окремо. Десь варто демонтувати застарілі перешкоди й повернути річці природну течію. Десь — відновити меандри, щоб сповільнити втрату води. Поблизу боліт і торфовищ важливо знаходити способи утримувати воду, аби запобігти їх пересиханню та пожежам. До прикладу, ефективними можуть бути боброві греблі або природоорієнтовані споруди з дерева й каменю, які сповільнюють течію, але не перешкоджають міграції риби.
“Меліоративні території Полісся потребують науково обґрунтованої стратегії розвитку в умовах зростаючих кліматичних змін, що є надзвичайно складним завданням. Зважаючи на глибину меліорації та особливості землекористування, відновлення матиме різноманітні можливості. Власне, індивідуальний підхід має лежати в основі відновлення річок та інших водно-болотних угідь. Адже важливо не просто прибрати старі споруди чи, навпаки, утримати воду будь-якою ціною. Наше завдання — повернути річкам їхні природні функції, щоб вони одночасно залишалися вільними, підтримували біорізноманіття, допомагали місцевим громадам краще переживати складні кліматичні умови, а також служили ефективним природним бар’єром у разі агресії ворога”, — каже керівник ГО “Дунайсько-Карпатська Програма”, к.б.н. Богдан Проць.
Роботи на річках Полісся проводяться в рамках проєкту за підтримки Open Rivers Programme