4 міфи про заборону інвазійних видів

Великою мірою це відбувається через потужне лоббі лісівників, яким інвазійні види забезпечують вищі прибутки при менших затратах.

Щоб виправдати використання інвазійних видів, кажуть:

про економічну вигоду від їх вирощування

але забувають сказати, що, у порівнянні із вигодою із продажу кубометрів дуба червоного та акації, ліс із природними місцевими видами надаватиме значно більше екосистемних послуг та відповідно і більшу економічну вигоду, зокрема з грибів та ягід, має значно вищий потенціал до поглинання та утримання вуглецю, підтримки місцевих видів, зокрема, запилювачів, від яких залежить наша продуктова безпека, рекреації тощо;

про брак альтернативи щодо інвазійних видів, коли йдеться про їх використання у посушливих регіонах півдня і сходу країни, проблеми укріплення схилів та формування полезахисних ділянок

водночас, забуваючи сказати, що усі ці функції, включно із укріплюванням схилів можуть виконувати природні види. Наприклад, існує методика ефективних посадок природних лісів на еродованих ділянках схилів. Це відбувається через висівання спочатку певних видів природних трав із застосуванням сітки, а потім висаджують природні породи дерев та кущів. Хоч на початковому етапі такі методи і потребуватимуть більших затрат для догляду, втім, у підсумку, вони є значно ефективнішими;

про те, що в Україні безліч немісцевих видів, як-от томати, кукурудза, соняхи та картопля, і від всіх ми все одно не відмовимося

таким чином навмисне розмивають межу між аборигенними видами, та інвазійними видами. Принципова різниця в тому, що види, які не мають потенціалу до інвазивності, потрапляючи в дику природу, в найкращому випадку можуть адаптуватися та рости поруч із місцевими видами, але не матимуть потенціалу заміщати та витісняти їх. На відміну від інвазійних видів. Інвазія – одна із основних причин зникнення рідкісних видів. Інвазійні види буквально захоплюють величезні території, і там, де ще кілька років тому співіснували сотні місцевих видів, залишаються одиниці. Чудова ілюстрація – це зарості борщівника, амброзії та золотарника.

та навіть поширюють маніпуляції, що якщо акацію та дуб червоний буде внесено до переліку інвазійних видів – ці дерева, доведеться терміново зрубати

хоча, насправді, в законі мало б йтися про заборону лише висаджувати (!) такі види.

Проникнення інвазійних видів у природні типи оселищ призводить до порушення екосистемних зв’язків, зменшення видового різноманіття й чисельності видів природної флори та фауни, локального витіснення, та, зрештою, зникнення популяцій окремих рідкісних видів. Також інвазійні види завдають збитків економіці.

Ми закликаємо Міністерство захисту довкілля врешті звернути увагу на проблему неконтрольованого поширення інвазивних видів та прийняти науково-обгрунтований перелік рослин, заборонених до висаджування не лише у лісовому господарстві, але і в інших сферах, а також розробити ефективний механізм такого обмеження.