Чи виправдані такі заходи на кордоні з ЄС❓
1️⃣ “Колючка” вбиває
Інженерна огорожа висотою до 3 метрів вздовж кордону призначена для захисту від контрабандистів та нелегальних мігрантів. Але її жертвами часто стають великі копитні тварини та великі хижаки. Замість колючого дроту на кордоні все частіше використовують “покращені” колючо-ріжучі загородження із гострими лезами. Тварини заплутуються в “колючці”, а намагаючись вирватись, отримують множинні порізи та гинуть від втрати крові.
2️⃣ “Колючка” на кордоні зменшує генетичне різноманіття видів та обмежує доступ до сезонних ресурсів
Деякі види диких тварин проходять сотні кілометрів до місць спарювання, розмноження чи харчування.
Колючий дріт на міграційному шляху може означати, що тваринам доведеться змінити свої міграційні коридори, а отже:
❌ вони не отримають їжі в достатній кількості,
❌ не матимуть доступу для оптимальних місць, щоб вивести потомство,
❌ або ж не матимуть можливості знайти пару по той бік кордону, а отже, найімовірніше, будуть спаровуватися в межах обмеженої популяції, що з великою ймовірністю призведе до зменшення генетичного різноманіття. https://journals.plos.org/plosbiology/article?id=10.1371/journal.pbio.1002483
3️⃣ Території, де обмежений доступ та контроль місцевих громад
Місцевість “яка знаходиться між державним кордоном і лінією прикордонних інженерних споруджень” – це не лише прикордонні стовпці та поодинокі будинки, необхідні прикордонникам. Це подекуди тисячі гектарів природних територій, не доступні для місцевих громад та контролю громадськості. Тобто, місцеві громади живуть біля лісу🌳🌲, але не мають доступу до природних ресурсів, право на які закріплено в законодавстві України. На таких територіях українцям не дозволено збирати гриби чи ягоди🍄🌱. Тоді як наші сусіди (наприклад, поляки та чехи) безперешкодно використовують природні багатства своїх таких територій.
4️⃣ Приватні мисливські та рибальські угіддя для обраних
Такі місця зручні для браконьєрства (як щодо полювання, так і щодо рибальства). Через режимність об’єкту тут практично немає контролю ані з боку громадськості, ані з боку природоохоронних органів, ні з боку місцевих громад.
Громадський контроль – важливий чинник для захисту природи України. Але на територіях, “зони інженерних споруд” громадськість не має такої можливості. За правилами, що діють на сьогоднішній день, щоб отримати дозвіл потрапити на цю територію, потрібно повідомити Прикордонну службу України щонайменше за 30 (!) днів наперед. Раніше такі дозволи видавалися значно швидше, здебільшого на наступний день.
“Державний кордон – це безумовно питання безпеки, яке потребує особливого підходу. Але сьогодні варто запитати себе – чи доцільними є такі суворі обмеження на кордоні з ЄС? Понад 30 років як впала “залізна завіса”, проте її залишок й далі існує. Це говорить, як тривало ми загрузли у минулому. Крім цього щорічні витрати на підтримку та відновлення “колючки” значно перевищують її ефективність використання. У сучасних умовах захист кордону проводиться зовсім іншими технічними та людськими ресурсами”, – зазначив керівник ГО “Дунайсько-Карпатська Програма” к.б.н. Богдан Проць.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».