Спалюючи сухі траву, ми знищуємо дику природу

Підпалюючи суху траву люди не тільки шкодять своєму здоров’ю, але знищують дику природу. Підпали спричиняють виникнення астматичних приступів, раку й інших хвороб, в пожежах гинуть люди. Крім цього, гине чимало вразливих видів рослин, комах, птахів та дрібних ссавців.

Ми підготували для Вас добірку ілюстрацій із поясненнями, про те, що саме втрачають люди, підпалюючи траву. Ми переконані, що наші читачі знають і розуміють шкоду від спалювання трави. Тому просимо: поділіться цієї інформацією із родичами, друзями, зі своїми учнями, парафіянами, сільським головою, чи сусідами. Бо лише спільними зусиллями ми можемо подолати “традицію” весняних та осінніх підпалів на луках, полях та в природних масивах.

Якщо Ви бачите, як несвідомі громадяни палять листя та траву – пояснюйте їм, чому робити цього не можна. У випадку нерозуміння – викликайте представників правопорядку. Кожен із нас має законне право боротися із підпалами та відстоювати своє конституційне право на безпечне для життя й здоров’я довкілля!

Луки, де цвіли десятки різнобарвних квітів впродовж року, перетворюються на ділянки із вкрай бідним видовим складом.

Під час пожежі виживають лише ті види, які мають глибоке та міцне коріння. Тоді як насіння однорічних, дворічних, деяких багаторічних рослин та шар сухої трави, що утримував вологу, перегнивав та створював мікроклімат для існування багатьох рослин – згорає. Таким чином луки із багатим різноманіттям природних видів перетворюється на бідні та однотипні бурянові угруповання.

Було б нечесно не сказати про певну користь від випалювання трави для окремих типів природних екосистем, зокрема окремих степових ділянок, сухих чагарників, які для свого розвитку потребують одноразового випалювання кожні 10-30 років, що є закладеним їх еволюційним розвитком.

Проте ця потреба має бути скоріше як рідкісний природоохоронний захід, ніж звична практика, та й тільки для окремих територій України. Проте ці винятки не можуть розглядатися як рівноправні із навмисними підпалами, які спричиняють величезну шкоду для людей й природи.

Пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Руйнується гумус, погіршується якість верхнього шару ґрунту, що призводить до зниження урожайності, зменшується його протиерозійна стійкість.

Родючий грунт – це результат багаторічної роботи мікроорганізмів, комах, дощових черв’яків, тощо.

Під час пожеж на полях та луках, згорає не лише суха рослинність, але і гумус, а також гинуть багато живих організмів, що приймали активну участь у формуванні родючого шару. Окрім того, згорає і їхній “корм” – суха рослинність, яку вони переробляють на поживні речовини.

Попри поширену думку про те, що попіл також є цінним добривом – це не так. Він легко вимивається з грунту, і лише незначна частина його засвоюється.

За нормальних умов, коли листя перегниває, необхідні для розвитку рослин речовини повертаються у ґрунт.

Спалювання листя й інших сухих залишків щороку призводить до все більшого збіднення ґрунту.

В пожежах гинуть комахи-хижаки, що контролюють чисельність шкідників на посівах.

Так, у сухому листі й траві згорають ряд зимуючих корисних комах. Для прикладу, сонечка. Їх здобич – попелиці, лишаються зимувати на стадії яйця на гілках. Спалюючи листя й траву восени ми створюємо умови для розвитку попелиць навесні. Виникнення інвазійних мурах також зумовлена постійними пожежами на луках.

Чим менше комах-хижаків, тим більше доводиться вносити на посіви агрохімікатів, щоб вберегти посіви від шкідників, а це не лише шкода для здоров’я людей та для довкілля, але і додаткові витрати на виробництво сільськогосподарської продукції, як наслідок вищі ціни на харчові продукти у магазинах.

Сьогодні деякі фермери навіть практикують висівання на полях смуг із різнотрав’ям, щоб приваблювати та підтримувати чисельність “корисних” комах.

Внаслідок підпалів трави зменшується протиерозійна стійкість природних екосистем.
Згорають рослинні залишки, які створювали на поверхні свого роду захисний шар, що запобігає ерозії та захищає ґрунт від надмірного висихання у природних та напівприродних екосистемах.

Спалювання листя й трави призводить до руйнації верхнього ґрунтово-рослинного покриву, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. Знищення природної листяної підстилки призводить до збільшення у 2-4 рази промерзання ґрунту.

Підпали знижують врожаї, вбиваючи запилювачів

Підпали – ворог врожаїв не лише на тих ділянках, які випалюють. Підпали сухої трави мають значний негативний вплив на врожаї прилеглих територій. В пожежах масово гинуть комахи-запилювачі: джмелі, бджоли, оси та інші.

Сьогодні, у всьому світі ситуація із комахами запилювачами критична – вони гинуть внаслідок використання пестицидів та зміни клімату. В Україні до цих причин додаються також підпали природних масивів.

Більше половина території нашої країни – це сільськогосподарські землі, які щороку переорюють та вносять туди агрохімікати, що знищують усе живе. Тут практично немає місця для живих істот, зокрема, запилювачів. Підпали трави знищують і тих комах, які живуть на луках, в ярах, лісах тощо.

Під час пожеж гине багато комах, їх личинки та лялечки. Серед них жуки-туруни, дощові черв’яки та інші дрібні живі істоти, які беруть участь у процесі утворення ґрунту, запиленні та є необхідними для підтримки екологічної рівноваги.

Внаслідок випалювання сухої трави гинуть птахи, в пожежі згорають кладки їх яєць та місця гніздування.

Внаслідок спалювання трави гинуть такі птахи як крижень, чайка, травник, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий і лісовий жайворонки, щевриків.

Гніздовий період цих птахів розпочинається на початку квітня – саме в цей період розпочинаються масові випалювання трави.

Під час сильної трав’яної пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у траві та на поверхні ґрунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні).

Тварини згорають або задихаються від диму. На згарищах часто знаходять обгорілих їжаків, равликів, дрібних ссавців, плазунів, а також птахів та їхні гнізда.

Горить майно, природні ресурси та гинуть люди

Спалювання трави переростає в неконтрольоване горіння і нерідко призводить до важких наслідків, зокрема і з людськими жертвами. Щороку пожежники рапортують про людські смерті, що сталися внаслідок підпалів сухої рослинності.

Задимленість на автодорогах стає причиною збільшення кількості аварій. У пожежах нерідко згорають будинки та людське майно. Спалювання рослинних залишків також призводить до займання торфовищ та лісових пожеж.

Щорічно щонайменше 10% лісових пожеж виникає через проведення весняних підпалів. Цього року через аномальну малосніжну зиму, лісова підстилка досить швидко стала сухою та пожеженебезпечною. Крім цього, дим від вогнищ, в туманні дні може утворювати смог і на довго зависати у повітрі. В цьому випадку погіршується видимість на дорогах, що призводить до збільшення частоти трапляння аварій на дорогах.

Якщо траву чи стерню спалюють на ділянках, через які проходять високовольтні лінії електропередач, постає нова загроза. Дим і вогонь за певних умов здатні стати причиною закорочення ЛЕП, що несе за собою руйнівні наслідки для населених пунктів та промислових об’єктів.

Дим від спалювання трави – отруйний.

Шкідливі речовини, що містяться в диму можуть викликати респіраторні захворювання, знижують імунітет, та навіть можуть впливати на спадковість.

При згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється біля 9 кг мікрочастинок диму. Основною складовою диму є небезпечна для людини сполука – чадний газ СО. Концентрація СО при спалюванні побутового сміття може дорівнювати тій, що реєструється на найбільш забруднених магістралях. Він блокує доставку кисню до тканин, внаслідок чого виникає задуха та киснева недостатність, в першу чергу, головного мозку.

В тліючому (без доступу кисню) листі й траві виділяється бензопірен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Часто до вогню потрапляє пластик, що істотно підсилює рівень забруднення повітря і збільшує шкоду для здоров’я. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. Особливо погано тим, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліти. В продуктах горіння містяться сірка, феноли, токсичні вуглеводи, діоксин, тощо.