Урочище “Атак”: чим унікальний ліс на березі Боржави

Урочище “Атак” на Берегівщині – унікальне місце на березі Боржави. Якщо зазвичай старі великі  дерева ростуть 50 і більше метрів один із одним, то тут вони ростуть зовсім поруч, формуючи величні колони на відстані 10-20 метрів одне від одного,  не конкурують між собою за вологу та поживу. Річка приносить достатньо поживи.

Вік дубів та ясенів  тут сягає 150-350 років, їх висота понад 40 метрів, а діаметр окремих дерев – 1,5 метрів.  

Керівник нашої організації, @Богдан Проць багато років досліджує “Урочище “Атак”, і називає його “Долина Велетнів”. 

Але унікальний заплавний ліс у заповідному урочищі “Атак” зберігся тільки на невеликими клаптику біля 50 га – на території, яку вдалося заповісти.  Вже за кількасот метрів від таких самих дерев-велетнів залишились тільки пеньки. 

20 років тому на Закарпатській низовині таких унікальних старовікових лісів як деревостани “Атаку” було понад 2 000 га, дотепер збереглись не більше десятої частини. 

В Карпатах досі маємо ще кілька десятків  тисяч гектарів старовікових лісів , здебільшого вздовж гірських хребтів. Але з кожним роком їх площа зменшується. Причина – вирубки, оскільки багато з них досі не отримали офіційного статусу “Пралісова пам’ятка природи”. Такі ліси можуть зрубати будь-якої миті, якщо побудують дороги для вивозу деревени. 

Якщо на Львівщині, хоч іноді надто повільно, та все ж вдалося надати статус “Пралісова пам’ятка природи” близько 90% найціннішим лісам, то на Закарпатті та особливо на Франківщині – ситуація критична із часткою незбережених пралісів. 

Вже тривало обласна рада на Закарпатті блокує надання статусу “пралісова пам’ятка природи” тисячам гектарів цінних лісів. Значна частина лісгоспів на Івано-Франківщині та на Закарпатті пасивно або активно саботує реалізацію закону про збереження пралісів. Міндовкілля не надто переймається охороною пралісів, вбачаючи у них “перестиглий ресурс” хоча має унікальну можливість, адже напряму контролює лісгоспи. Усе це призводить до того, що десятки тисяч гектарів старовікових лісів впродовж останніх років вже пішли “під пилу”. А ще десятки тисяч гектарів можуть бути зрубаними вже протягом наступних кількох років, адже, вони в документах лісівників позначені не як “пралісова пам’ятка природи” (якими вони мали б бути згідно із законом та якими вони по факту є! ), а як “перестійний ліс”. 

Чи збережемо ми найцінніші старовікові ліси України їх для наступних поколінь? Великою мірою це залежить і від того, як швидко ми зможемо захистити їх надавши охоронний статус.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО “Дунайсько-Карпатська Програма” і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

#наша_природна_спадщина

#праліси_України

#праліси_Карпат