Про проблеми джипінгу в Україні

Через екстрім-туристів мешканці карпатських сіл залишаються без врожаю і запасу сіна на зиму

Джерело: КП в Україні

Водії-екстремали на квадроциклах і джипах руйнують не тільки ґрунтові дороги в Карпатах, але і перетворюють городи, поля й сіножаті селян в суцільне болотне місиво.

Замість доріг – болота

Кожен рік відразу, як тільки сходить сніг, Карпати наповнюються гарчанням двигунів квадроциклів і джипів, яке не затихає до пізньої осені. Навесні туристи-екстремали прагнуть першими в сезоні дістатися до гори. Восени вони ж закривають сезон. Але місцеві ґрунтові гірські дороги зовсім не розраховані на такий транспорт. Він залишає на них глибокі борозни, і під час дощів в переритій колії застоюється вода – стає важко проїхати не тільки лісникам, але і пройти місцевим жителям і грибникам.

– В Карпатах чимало місць, де широка дорога посередині перетворена в болото, вже поросла очеретом, – все завдяки таким туристам, – лаються жителі гірських сіл. – Для проходу залишаються лише вузенькі стежки з боків.

Джипінг – затребуваний сьогодні вид коротких екстрім-турів в гори. В багатьох популярних місцях працюють пункти оренди квадроциклів та іншої техніки. І вони користуються попитом. Поїздка в гори на джипі або квадроциклі займає від кількох годин до дня із зупинками на шашлик і карпатську кукурудзяну кашу зі шкварками – банош.

Зносять паркани і шлагбауми

Для одних такі туристи – щастя. Завдяки їм жителі гірських районів пристойно заробляють. За денну поїздку на квадроциклі з інструктором один турист заплатить вісім-десять тисяч гривень. Сюди додайте ще й харчування та проживання.

Але інші місцеві жителі готові проклинати таких туристів. Звичний світ із зеленими пасовищами і городами, повними риби річками і струмками руйнується на очах. Доходить до того, що місцевим доводиться гнати худобу за багато кілометрів на гору, хоча ще вчора вони могли вивести корів на сусідній луг, який сьогодні помережаний глибокими борознами від джипів. І це лише мала частина тієї ціни, яку платять місцеві жителі.

– В горах складно щось виростити, але город все одно садимо – щоб хоч кабачки-огірки на столі були, – розповідають мешканці села Синевирська поляна на Закарпатті. – Але коли на твої грядки, в які вкладені всі сили, заїжджає якийсь придурок на джипі, хочеться камінням в нього кидати! Що це за люди – і на дорогах роз’їздять таку колію, що кінь вибратися не може, і у полі в город заїдуть! Ми спеціально захищаємо парканом, щоб не лізли, але їм все по барабану – знесуть паркан, і тільки їх і бачили.

Така ситуація не тільки в Закарпатській області, але саме закарпатці в цьому році повстали. Тут приїжджі за один сезон примудрилися і знищити врожай колесами, і розрити пасовища і сінокоси, і перетворити дороги в траншеї. У своїй боротьбі місцеві об’єдналися з лісовою охороною, активістами та працівниками Національного природного парку “Синевир”.

– Ця проблема сьогодні не з’явилася, але в останні роки вона ускладнюється, – пояснює “КП” в Україні” начальник відділу екологічної освіти НПП “Синевир” Юрій Бабичин. – Чомусь вони активізуються в сезон тиші – коли розмножуються звірі, коли в річках нерест. Заїжджають і на територію парку, в лісові урочища, піднімаються на гірські луки, де під колесами знищуються рідкісні рослини, занесені в Червону книгу.

У Нацпарку намагаються обмежити заїзд в ліс: коли бачать таких туристів, намагаються поговорити, розповісти про шкоду природі від їх коліс (це називається інформаційною роботою), встановлюють шлагбауми… Туристи їх зносять і, піднімаючи хмари пилу і бруду в повітря, їдуть далі за своїм маршрутом.

– Щодо завданої шкоди Карпатам навіть прийнято постанову Кабміну в 2013 році, – лаються у Нацпарку. – Це знищення молодих дерев, рідкісних рослин і шкода нанесена тваринам, рибі у річках, які стають каламутними.

Через ліс шлях відкритий

Місцевим жителям, звичайно, туристи не платять за знищені на полях картоплю та інші овочі. А садять картоплю не заради краси – для прожитку. У селі Синевирська поляна кажуть – особливо відзначилися туристи в минулому році. Тоді навіть тварини залишилися без корму: екстремали проїхали по сінокосам, трава для худоби залишилася втоптаною в бруд.

– Після того як село повстало, стало спокійніше. Але як буде восени і в наступному році? Чомусь для своїх масових виїздів в гори вони вибирають час, коли пора збирати урожай або ж коли тільки з’явилися сходи навесні, – кажуть у селі.

Люди погрожують перекривати сільські дороги, якщо знову побачать джипи і квадроцикли. Правда, туристам ці дороги ні до чого – наприклад, в Синевірську поляну екстремали спокійно заїжджають через ліс, де область межує з Прикарпаттям.

КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА

“Джипінг в дикій природі треба заборонити”

Богдан Проць, директор ГО “Дунайсько-Карпатська Програма”, завідувач відділу ландшафтного та біотичного різноманіття Державного природознавчого музею НАН України:

– Джипінг руйнує все навколо, і не тільки невеликі осередки з рослинами, але і місця проживання тварин. Досить подивитися на річки, куди з квадроциклів і позашляховиків витікає масло в річку. Туристам все одно, у них завдання – подолати річку і гору, питання звичайного спору і чоловічої гордості.

Джипінг в Карпатах потрібно розвивати за прикладом країн ЄС – як в Альпах. Не можна їхати куди завгодно на приватному джипі – там для використання приватної або державної землі потрібно спецдозвіл. В ЄС такі місця розкидані по країні, у кожному адміністративному районі їх від декількох одиниць до десятка. Це територія площею від 300 на 300 метрів і більше з урахуванням складності місцевого рельєфу, але без річок. Всі питання з приводу переритої поверхні – до власника чи орендаря, який потім повинен розрівняти землю трактором. Джипінг може бути тільки на спеціально призначених для цього територіях з можливістю проведення змагань, тренінгів та показових виступів та допустимістю продажу квитків. А в дикій природі його треба заборонити.

Але заборона не повинна стосуватися доставки людей на пасовище за сиром або на екскурсію в гори. Такі тури слід підтримувати, але необхідно істотно поліпшити якість доріг для розвитку туристичних маршрутів, щоб уникнути ерозії ґрунту та нещасних випадків.